Розлади харчової поведінки у підлітків

Розлади харчової поведінки у підлітків

Опубліковано:  22 лютого 2022

Розлади харчової поведінки – це проблеми психологічного характеру, пов’язані з порушеннями вживання їжі. Здебільшого вони розвиваються внаслідок необ’єктивного сприйняття свого тіла, низької самооцінки та незадоволеністю собою.

Розлади харчової поведінки найчастіше виникають у перехідні періоди життя, коли підліткам або молодим людям доводиться пристосовуватися та змінюватися відповідно до нових обставин, переживати кардинальні зміни, стикатися з надмірним стресом. Такими переходами можуть бути період статевого дозрівання або час закінчення школи. Проте розлади харчової поведінки можуть розвинутися в будь-якому віці у відповідь на важливі життєві події чи потрясіння.


Можливі причини розладів харчової поведінки та супроводжуючі розлади:


  • соціальні фактори:
    • сім’ї з несприятливим мікросоціумом для дитини;
    • професія або вид діяльності, який сприяє підтриманню форми, схудненню, наприклад, балет, гімнастика, футбол, тощо;
    • сімейні та дитячі травми;
    • культурний тиск зі сторони однолітків, друзів та суспільних «стандартів» краси;
  • перфекціонізм та бажання контролювати своє життя;
  • низька самооцінка та неприйняття власного тіла;
  • розлади можуть супроводжуватись тривожними розладами, депресією, неврозами;
  • деякі психологи пов’язують схильність до розладів харчової поведінки із іпохондрією та наявним розладами, що викликають тривогу та занепокоєння.


Поширені види розладів харчової поведінки


Одним з міфів щодо розладів харчової поведінки є виділення лише двох їх видів – булімію та анорексію. Насправді виділяють близько 40 типів, проте найпоширенішими є такі:

Психогенне компульсивне переїдання – при такому розладі людина схильна переїдати при переживанні негативних емоцій, «заїдаючи» їх. Часто за відсутності почуття голоду, із втратою контролю над кількістю спожитого, почуттям провини і пригніченим настроєм після їжі. Чинники ризику можуть включати дитяче ожиріння, критичні зауваження про вагу, низьку самооцінку, депресію та фізичне насильство у дитинстві.

Нервова орторексія – хвороблива одержимість здоровим харчуванням, яка призводить до значних обмежень у виборі продуктів харчування, наприклад, виключення мучного, жирного, продуктів з вмістом клейковини, консервантів, алкоголю, тощо. Люди з орторексією вживають велику кількість продуктів, які вважають «правильними», а продукти, які вважають «нездоровими», повністю вважають табу. При відхиленні від дієти індивід здатний вводити жорсткі санкції по відношенню до себе.

Булімія – розлад харчової поведінки, що характеризується повторюваними епізодами надмірного голоду й об’їдання, після яких людина намагається «очистити» організм за допомогою блювоти, проносних, сечогінних засобів, фізичних вправ.

Анорексія – порушення харчової поведінки, при якому людина свідомо жорстко обмежує себе в їжі, це спричинене панічним страхом набрати зайву вагу. Таке загрозливе для життя захворювання може призвести до зниження ваги тіла нижче від показників норми.


Симптоми анорексії в дитини можуть бути такими:


  • надто стурбована своєю фігурою, постійно підраховує калорії, піддає себе виснажливим фізичним заняттям і дієтам, коли об’єктивної потреби худнути немає;
  • «ритуалізує» харчування, наприклад, ріже їжу на маленькі шматочки, розбирає страви на окремі інгредієнти, довго пережовує один шматочок їжі, іноді ховає ті чи інші продукти; прагне харчуватися окремо, щоб батьки не знали, що і скільки вона їсть, але може із задоволенням говорити про їжу, колекціонувати кулінарні рецепти, готувати для інших;
  • часто буває апатичною, депресивною та несконцентрованою;
  • стає дратівливою і запальною, коли батьки змушують нормально їсти;
  • схудла, на шкірі рук і ніг через погану циркуляцію крові з’явився синюшний відтінок, запалі очі.


Унаслідок анорексії та булімії можуть пошкоджуватися всі системи організму: серцево-судинна, травна, репродуктивна. У дівчини надмірне схуднення може призвести до розладів менструального циклу, а надалі – і до проблем із зачаттям, виношуванням і народженням дитини.

Батьки мають систематично контролювати вагу дитини, якщо є тенденція до різкого зниження ваги або, навпаки, до набору надмірної ваги – потрібна консультація сімейного лікаря чи педіатра. А, якщо треба, то й консультація дієтолога та ендокринолога; у більш складних ситуаціях знадобиться допомога психіатра чи психотерапевта.

Але важливіше – спостерігати та розмовляти з людиною. РХП – це психічний розлад, який може відразу вплинути на фізичне тіло. Потрібно лише бути уважнішими до своєї дитини. Варто говорити із дітьми про їхні емоції, допомагати їм виражати їх, оскільки корінь проблеми РХП здебільшого полягає у невиражених емоціях, їх неприйнятті.


Рекомендації людям з розладами харчової поведінки:


  • вчіться жити без обмежень, перестати контролювати, скільки було спожито, коли і що саме;
  • спробуйте не «відробляти» спожиту їжу, не пригнічуйте себе санкціями, покараннями;
  • ловіть момент, коли входите у стан деструктивної харчової поведінки, спробуйте почути власні емоції, що саме змушує Вас відмовитись від їжі чи навпаки – спожити її надмірну кількість;
  • почніть їсти інтуїтивно – не звертайте увагу на години, спробуйте почути свій організм, чи відчуваєте Ви голод, що саме Вам хотілось би спожити на даний момент;
  • смакуйте та аналізуйте відчуття після їжі, поставивши запитання: «Яка їжа на смак, яка структура та присмак цього продукту?», «Я справді хочу їсти чи компенсую емоційний дисбаланс», «Я наситився/лась їжею?», «Що сподобалось найбільше?» – тобто їжте усвідомлено та перестаньте думати під час їжі про санкції, якими Ви покараєте себе опісля.


Інші теми