Програма шкільного молока у Японії: вплив на якість харчування та освітній процес

Програма шкільного молока в Японії сформувалася як елемент державної політики у сфері харчування дітей у складний період відновлення країни та з часом стала невід’ємною частиною національної програми шкільних обідів. Включення молока до раціону розглядалося як інструмент подолання недоїдання та створення єдиної основи збалансованого харчування для всіх школярів, незалежно від соціального походження.

Традиційний довоєнний раціон японців, заснований переважно на рисі, місо-супі, квашених коренеплодах та овочах, був корисним, але недостатнім за вмістом білка, кальцію та окремих вітамінів, що негативно впливало на фізичний розвиток і загальний стан здоров’я населення.

Саме тому включення молока до шкільного харчування стало важливим інструментом покращення здоров’я дітей, і сьогодні ця політика демонструє свою ефективність: близько 99% учнів початкових шкіл Японії щодня отримують молоко під час обіду, що підтверджує його ключову роль у системі шкільного харчування країни.

Як змінювалися шкільні обіди після Другої світової війни

Програма шкільного харчування в Японії має довгу історію. У післявоєнний період недоїдання дітей було серйозною соціальною та освітньою проблемою в країні. Для її вирішення було потрібне більш комплексне рішення. У 1946 році у Японії ввели систему шкільних обідів завдяки гуманітарній допомозі міжнародних організацій LARA, UNICEF та фонду GARIOA. Для приготування страв широко використовувалося сухе молоко, яке допомогло забезпечити дітей необхідними поживними речовинами у складний повоєнний період. Саме завдяки гуманітарним поставкам життя багатьох дітей було врятовано. На цьому фото зображено томатне рагу та пончики, приготовлені із сухого знежиреного молока.

У 1951 році, після відновлення суверенітету Японією, зовнішню допомогу з постачання молока та харчових продуктів для шкільних обідів було припинено. Проте батьківські комітети по всій Японії закликали до продовження програми шкільних обідів. У співпраці з органами влади було розроблено законодавство, щоб програма шкільного харчування з використанням місцевих продуктів харчування мала пріоритет у бюджеті на наступні роки.

У 1954 році був прийнятий Закон про шкільні обіди (The School Lunch Program Act). Він мав кілька цілей:

• формування корисних харчових звичок;

• урізноманітнення шкільного життя та розвиток позитивних соціальних навичок;

• зміцнення здоров’я, покращення та раціоналізація харчування;

• формування розуміння процесів виробництва, розподілу та споживання продуктів.

У перші роки меню складалося з хліба, сухого знежиреного молока та гарнірів.

У 1959 році Міністерство сільського господарства та Міністерство освіти вирішили постачати до шкіл місцеве рідке молоко та надавали субсидії фермерам, які постачали молоко, з метою розвитку молочного сектору та покращання харчування дітей. Згодом було запроваджено поставки молока в картонних упаковках для забезпечення безпечності харчових продуктів та стандартизованих раціонів харчування.

Після ухвалення Закону у 1954 році покриття шкільними обідами стрімко зросло: у початкових школах з 20% у 1954 р. До 99,2% у 2023 р., у середніх школах – до 90% у 2023 р. Сьогодні майже всі японські учні отримують шкільні обіди. Зазвичай учні їдять свої шкільні обіди просто у класі. У деяких невеликих школах є їдальні, де всі учні можуть обідати разом одночасно.

Молоко – важливий елемент шкільного раціону в Японії

Після Другої світової війни японські школярі споживали в школах переважно сухе знежирене молоко. Оскільки воно мало довший термін зберігання, ніж сухе незбиране молоко, його розчиняли в гарячій воді та подавали в шкільних обідах. Пік його споживання становив 62 тис. тонн у 1963 році, після чого його кількість в шкільних обідах почала знижуватися через постачання звичайного молока. Його використання розпочалося у 1957 році. Наприкінці 1960-х звичайне молоко повністю замінило сухе. У 1970 році, щоб збільшити споживання, норму споживання молока у школах підвищили з 180 мл до 200 мл на одного учня. Спочатку молоко постачали у скляних пляшках, згодом їх майже повністю витіснили картонні пакування – легші, безпечніші та економічніші.

Наразі молоко в шкільних обідах становить 12% від усього спожитого в Японії молока.

За даними Міністерства освіти, культури, спорту, науки і технологій Японії, шкільні обіди значно поліпшили антропометричні дані серед школярів. Середня вага 6-річних дітей у 1955 році збільшилася з 33 кг до 44 кг сьогодні. Крім того, середній зріст 6-річних дітей значно покращився: з 139 см у 1955 році до 153 см сьогодні. Це свідчить про ефективність повноцінного шкільного харчування, зокрема регулярного споживання молока.

У 2014 році в Японії було проведене опитування, яке стало основою для встановлення норм споживання поживних речовин у шкільних обідах. Опитування вивчало харчовий раціон учнів 3-х і 5-х класів початкової школи та 2-го класу середньої школи. Його результати показали, що у дні без шкільних обідів понад 70% учнів не отримують достатню кількість кальцію. Навіть у шкільні дні рівень споживання кальцію у багатьох учнів був недостатнім. На основі цих висновків було визначено, що шкільні обіди повинні забезпечувати 50% рекомендованої добової норми кальцію. Молоко є незамінним продуктом для забезпечення норм споживання поживних речовин у шкільному харчуванні. Згідно зі звітом про харчову цінність шкільних обідів у Японії за 2022 рік, 200 мл молока забезпечують 67% добової потреби в кальції.

Цікавим є той факт, що у Японії молоко для споживання у школах має не менше 3% жиру, що більше, ніж у країнах Європи (близько 1%). Це пов’язано з тим, що японська дієта загалом менш жирна, а також тим, що знежирене молоко вважають менш смачним.

Харчова освіта в Японії

Через те, що у XXІ столітті проблеми з харчовою поведінкою стали очевидними, у 2005 році в Японії був ухвалений Базовий закон про харчову освіту (Shokuiku). У цьому законі харчова освіта визначається як фундаментальне питання життя, яке є основою для навчання, морального виховання, фізичного розвитку та формування людини, яка володіє знаннями про харчування й здатністю робити правильний вибір у харчуванні задля формування здорових харчових звичок через різні практичні досвіди.

Для підтримки харчової освіти у 2005 році було запроваджено посаду вчителя з питань харчування та нутриціології. До цього часу шкільні дієтологи займалися організацією шкільних обідів і додатково давали поради щодо раціону та харчування. Зараз вчитель може готувати, наприклад, інформаційний бюлетень про шкільні обіди, де подано пояснення меню, опис використаних інгредієнтів, поживну цінність страв та іншу інформацію, пов’язану з харчовою освітою. У серпні під час літніх канікул шкільні обіди не надаються, тому вчитель із харчування та нутриціології наголошує на необхідності забезпечувати достатнє споживання кальцію за рахунок молока та інших молочних продуктів. Вчитель з питань харчування та нутриціології не є обов'язковою посадою, але призначається на основі рішення місцевої влади або адміністрації школи. Загальна кількість таких вчителів у Японії станом на 1 травня 2024 року становила 6 945 осіб.

Після ухвалення Базового закону про харчову освіту, Закон про шкільні обіди був оновлений у 2008 році. Оновлена версія включила обов’язкове поширення харчової освіти в школах. Японська модель шкільного харчування демонструє, як поєднання науки, освіти та послідовної державної політики може покращити здоров’я нації. У національних стандартах харчування Японії зазначено, що молоко є незамінним продуктом для забезпечення достатнього рівня споживання кальцію та інших поживних речовин. Чому варто споживати молоко, особливо дітям, можна почитати за посиланням. Про роль молока в харчуванні та поліпшенні здоров’я людства пояснено тут.

Стаття написана на основі презентації доктора Хіроко Накадзава, професорки кафедри харчових та медичних наук Університету Наґано (Японія) під час вебінару Міжнародної молочної федерації (IDF) «Відзначаємо Всесвітній день шкільного молока: чому це важливо» (доступ до запису українською мовою).

Публікація створена за підтримки Швейцарії у межах швейцарсько-української програми «Розвиток торгівлі з вищою доданою вартістю в органічному та молочному секторах України» (QFTP), що впроваджується Дослідним інститутом органічного сільського господарства (FiBL, Швейцарія) у партнерстві із SAFOSO AG (Швейцарія), www.qftp.org.