Безпосередньо за організацію харчування дітей у закладах освіти відповідають засновники та керівники цих закладів. Вони мають гарантувати дотримання вимог санітарного законодавства, безпечність і якість харчів. Про це йдеться в статті 20 Закону України«Про повну загальну середню освіту». До організації харчування також залучені й інші учасники, зокрема підприємства, які постачають продукти або готові страви.
Безоплатне харчування учнів окремих категорій, визначених статтею 56 Закону України «Про освіту», має забезпечити саме засновник закладу освіти за кошти бюджету. Він має встановити та щороку переглядати вартість харчування, враховуючи норми й кількість необхідних дітям прийомів їжі, і передбачити у своєму бюджеті відповідні кошти на це.
Закупівлю продуктів або послуг харчування для закладів освіти може централізовано проводити орган управління освіти відповідної громади або ж сам заклад, якщо він фінансово автономний. Детальніше тут.
Засновниками державних закладів освіти є органи виконавчої влади, а комунальних - органи місцевого самоврядування. Найчастіше засновником садочків та шкіл є місцеві ради міст, сіл, селищ, територіальних громад, а закладів професійно-технічної освіти, коледжів — обласні державні адміністрації, міські ради міст обласних центрів.
Меню в закладі освіти складає медичний працівник — медсестра або сестра з дієтичного харчування. Якщо медичного працівника немає, меню складає людина, відповідальна за організацію харчування. До складання меню також залучають кухаря чи завідувача виробництва. Однак, якщо заклад отримує готові страви або послуги з організації харчування від підприємства-постачальника, меню може розробляти постачальник. Окрім того, розробляти загальне меню для всіх підпорядкованих закладів може їх засновник. Ключовою вимогою до меню є відповідність нормам харчування, визначеним постановою Кабінету Міністрів України, а також Санітарному регламенту для закладів загальної середньої освіти, затвердженому Міністерством охорони здоров’я України.
Тепер заклади освіти та підприємства, що готують для вихованців та учнів можуть використовувати рекомендовані Міністерством охорони здоров’я України чи складати на їх основі власні меню.
Створення безпечного та комфортного освітнього середовища, складовими якого є їдальня, буфет і харчоблок, вимагає сучасних комунікаційних систем, обладнання, посуду та меблів. Оскільки засновник за законом відповідальний за розвиток матеріально-технічної бази, він забезпечує закупівлю обладнання для харчоблока та ремонт їдальні власним коштом. Утім, засновники можуть залучати гроші й з інших джерел, наприклад з державних субвенцій, якщо це дозволяють порядки їх використання, а також благодійні внески, зокрема в межах державно-приватного партнерства.
Контроль за якістю харчування в усіх без винятку закладах освіти покладені на засновників, місцеві управління охорони здоров’я та освіти.
Державний нагляд за безпечністю здійснюють територіальні органи Держпродспоживслужби, вони ж контролюють дотримання закладами освіти та постачальниками продуктів харчування, послуг харчування та кейтерингу вимог санітарного законодавства.
Впливати на організацію харчування в закладі освіти можуть також батьки та учні. Стаття 28 Закону України «Про повну загальну середню освіту» дає органам учнівського самоврядування право брати участь, зокрема, в обговоренні питань, пов’язаних з харчуванням. Право громадського контролю батькам надає стаття 71 Закону України «Про освіту». Для цього представники батьківських громадських об’єднань мають отримати згоду директора школи.
Політика щодо харчування дітей у закладах освіти формується на рівні центральних органів влади. Уряд затверджує норми та порядок організації харчування у закладах освіти, розроблені Міністерством охорони здоров’я України. Також Міністерство охорони здоров'я України визначає санітарні регламенти для закладів освіти, які висувають вимоги до харчування дітей. Міністерство економіки України координує питання публічних закупівель і безпечності продуктів. Міністерство освіти і науки України формує зміст освіти, зокрема з питань збереження здоров’я, визначає державні стандарти підготовки кухарів і типові штатні нормативи.
