Більше зелені, спецій і прянощів

«ВІДМОВИТИСЬ ВІД ГОСТРОЇ ЇЖІ» — на таке формулювання часто можна натрапити у призначеннях лікарів, які, мабуть, вже автоматично допомагають виживати забобонній інерції, мовляв, спеції агресивні та шкідливі для організму.

Наприклад, суб’єктивно ми припускаємо, що перець чилі у шлунку буде настільки ж пекучим, як і у роті після частування надто гострою стравою.

Далі вибудовується логічний ланцюг: подразник → зростання кислотності у шлунку → виразка або щонайменше гастрит і печія.

До класичних подразників традиційно відносили куріння, алкогольні напої, а також кислу та гостру їжу. Всі вони гіпотетично мали стимулювати вироблення пепсину, гістаміну та гастрину. Остання двійка зумовлює збільшення продукції соляної кислоти у шлунку.

Еволюція наукових знань про значення шлункової кислоти, хоч і не перевернула все догори дриґом, але поступово й переконливо доводить важливість кислого середовища у шлунку. Тому дуже дивно чути, особливо від фахівців, про високу кислотність і проблеми, які вона зумовлює.

Насправді ж ще сорок років тому австралійці Ворен і Маршал з’ясували, що гастрит і виразка найчастіше спричинюються інфекцією Helicobacter pylori. Поки це відкриття не спростоване та, відверто кажучи, причин для його спростування не вбачається, попри вперте небажання частини медичного соціуму вірити в очевидне.

Добре, що частка тих, хто сумнівається, невпинно зменшується. І не в останню чергу тому, що випадків виразки шлунку або дванадцятипалої кишки стало у декілька разів менше. Очевидно та підтверджено, що це сталося завдяки застосуванню ефективної антибактеріальної терапії у лікуванні хворих.

Повертаючись до спецій і, зокрема, гострого перцю, варто згадати фундаментальні дослідження цього питання. У період між 50 і 80 роками ХХ століття було багато спроб поставити крапки над «і».

Розчини різних видів перцю вводились через зонд у шлунок здорових і хворих людей, у яких якраз тривало загоєння виразок. Після введення вимірювались рівні рН, оцінювалась ендоскопічна картина тощо.

Загальні висновки цих спостережень полягають у тому, що введення великих доз чилійського перцю натще здоровим людям безпосередньо у шлунок призводить до незначної відповіді у формі помірного збільшення продукції соляної кислоти у шлунку та появи помірної гіперемії слизової оболонки.

Зрозуміло, що ми не їмо перцю без супроводу інших харчових продуктів, тому вираженість описаних наслідків буде суттєво меншою під час вживання навіть доволі гострої їжі. Але, звісно, люди можуть неабияк відрізнятись за переносністю тих чи інших продуктів, страв і гостра їжа не буде винятком з цього правила.

Водночас зовсім немає серйозної наукової бази на підтвердження гіпотетичного зв'язку між вживанням гострої їжі та появою гастриту або виразки. Їх викликають зовсім інші причини, разом зі згаданою вище інфекцією Helicobacter pylori, протизапальними ліками та, ймовірно, алкоголем.

Ба більше, у низці досліджень було продемонстровано протективний ефект спецій стосовно впливу агресивних чинників на слизову оболонку шлунку. Експериментальні та клінічні дані підтверджують противиразкову дію (зокрема, капсаїцину — алкалоїду перцю чилі) та цитопротекторні ефекти імбиру.

Велику увагу, з огляду на потенційну користь, привертає антиоксидантна дія великого переліку спецій: гвоздики, чорного перцю, орегано, кориці, імбиру, куркуми та багатьох інших. Здатність нейтралізувати вільні радикали стає у пригоді під час загоєння зовнішніх і внутрішніх ушкоджень, а також має доведену спроможність зменшувати ризик раку.

Зелень, прянощі та спеції мають багато інших корисних властивостей. Серед вивчених і підтверджених варто згадати антибактеріальну дію (цибуля, часник, орегано, гвоздика), противірусні ефекти (прованські трави, розмарин), протизапальні ефекти (чебрець, базилік, перець чилі та чорний перець, мускатний горіх, орегано, кверцетин, ресвератрол та інші).

Окремо звернемо увагу на вплив зелені, прянощів і спецій на здоров’я серцево-судинної системи. Багато досліджень провели, аби вивчити вплив споживання часнику, куркуми й імбиру на ризик і перебіг таких поширених і небезпечних захворювань, як артеріальна гіпертензія та ішемічна хвороба серця.

Не претендуючи на роль панацеї, ці природні рослинні продукти сприяють зниженню артеріального тиску та поліпшенню профілю інших кардіометаболічних маркерів.

Пам’ятаючи про ризики, пов’язані з надмірним вмістом солі, поважаючи традиції та задоволення, яке отримують українці від смачної їжі, пораджу вживати більше зелені, спецій і прянощів. Вони мають багато корисних властивостей і дають змогу компенсувати зміни смаку під час суттєвого обмеження солі.

Підготовлено за матеріалами Асоціації дієтологів України