Хибні уявлення про їжу, харчування і здоров’я

Ми живемо у період інформаційного мега-буму. Новини, факти, коментарі, суб’єктивні думки блогерів різного віку, рівня освіти і інтелекту часом ставлять нас у складне становище. Довіряти чи не довіряти? На чому зупинити свій вибір? Банальні питання, але на них складно дати прості відповіді.

Оскільки придбання і споживання іжі є набільш частим і регулярним процесом у нашому житті, то і потреба в інформація для вірного вибору завжди є та буде актуальною.

Наука про харчування стрімко розвивається разом із іншими медичними науками. Багато уявлень та тверджень минулого століття піддаються нищівній критиці, або безповоротно спростовані і забуті. 

Але, не зважаючи на майже повну доступність наукових даних, наявність безкоштовного доступу до платформ штучного інтелекту, псевдонаукові, суб'єктивні та упереджені твердження про харчування, їжу, поживні речовини продовжують поширюватися на всіх рівнях: від академічного до б’юті блогерського.

Можна скласти довгий список таких міфологічних уявлень. Але, з огляду на найбільшу «цитованість», розберемо сімку «найпопулярніших» з них:

Гарячі перші страви обов’язкові у щоденному меню

 Аргументи прихильників:

• Щоденне споживання супу, борщу або іншої першої страви убезпечує від розладів травлення

 Контраргументи та спростування:

• Майже всі кухні світу пропонують варіанти гарячих перших страв. Більшість людей є поціновувачами смачних супів, які одночасно постачають основні поживні речовини при помірній калорійності. З огляду на це супи включають у плани харчування, які спрямовані на контроль ваги.
• Разом з тим, перелік інгредієнтів та їхня кількість робить перші страви корисними для здоров’я. Більше овочів, менше насичених жирів та солі – важливі правила для забезпечення користі супів.
• Чи має регулярне споживання першого визначальний вплив на фізіологію травлення? Переконливих наукових даних на підтвердження цього дотепер не отримано. Аналогічно, лишаються недостатньо обґрунтованими твердження про те, що відсутність супу у вашому щоденному меню може збільшувати ризик захворювань шлунково-кишкового тракту.

Їжу не можна запивати водою або іншими напоями

 Аргументи прихильників:

• Рідина розводить шлунковий сік, зменшуючи концентрацію ферментів, внаслідок чого погіршується перетравлення їжі

Контраргументи та спростування:

• Направду, шлункова секреція адаптується до характеру їжі, яку ми споживаємо. Кількість соляної кислоти і ферментів змінюється в залежності від консистенції їжі. Дивно, що одні і ті ж «спеціалісти» забороняють запивати їжу водою і рекомендують регулярно їсти рідкі страви.
• Запивати чи не запивати їжу є справою індивідуальної звички та уподобання. Ця звичка істотно не впливає на фізіологію травлення. Натомість, пити під час їди може бути корисно для уповільнення споживання їжі. Менша швидкість пов’язана із повільнішими насиченням та меншою кількістю спожитої їжі.

Гострі та кислі страви небезпечні і можуть викликати появу гастриту та виразки

Аргументи прихильників:

• Гостра та кисла їжа спричинює зростання кислотності шлункового соку, подразнення слизової оболонки та її пошкодження у вигляді ерозій та виразок

Контраргументи та спростування:

• Висока кислотність шлункового соку є нормою і забезпечує знешкодження небезпечних патогенів, які надходять з їжею. Кислота також допомагає розпочати процес травлення. Слизова оболонка шлунку надійно захищена від кислотної агресії низкою ефективних факторів.
• За певних умов, найчастіше внаслідок інфікування бактеріями Helicobacter pylori або вживання протизапальних фармакологічних засобів, захисна спроможність слизової оболонки значно зменшується. У таких випадках існує високий ризик появи запалення та пошкодження клітин внутрішньої оболонки шлунку.
• Гостра та кисла їжа не спроможна порушити захист від кислотної агресії власного шлункового соку і не розглядається в якості причини виникнення гастриту та пептичної виразки шлунку або дванадцятипалої кишки.

При захворюваннях органів травлення не можна вживати свіжих овочів та фруктів

Аргументи прихильників:

• Свіжі овочі та фрукти провокують загострення та посилення симптомів запальних та функціональних розладів травної системи

Контраргументи та спростування:

• Найважливішим поживним компонентом рослинної їжі є харчові волокна. Вони є основним паливом для кишкових бактерій та забезпечують потрібний баланс мікробіому кишечника. При гострому запаленні або за наявності виражених функціональних симптомів доцільно тимчасово обмежити споживання харчових волокон.
• Водночас, клітковина (харчові волокна) присутня як у сирих, так і у приготовлених рослинних продуктах. Її кількість має бути розумно обмеженою допоки симптоми не будуть взяті під контроль.
• Поза загостренням доцільно повернути овочі, фрукти та ягоди у щоденне меню у достатній кількості у свіжому та приготованому вигляді для годування дружніх бактерій, які мешкають у нашому кишечнику, приносячи користь здоров’ю цілого організму.

Молоко шкідливе для дорослих людей

Аргументи прихильників:

• Дорослі люди не переносять лактозу, тому у кишечнику виникають гнильно-бродильні процеси, які спричинюють загальну інтоксикацію

Контраргументи та спростування:

• Частина дорослих людей (близько 20%) дійсно має меншу продукцію ферменту лактази, що відповідає за перетравлення лактози у тонкому кишечнику. Внаслідок цього, при споживанні значної кількості молочних продуктів (більше склянки молока за один прийом) неперетравлена лактоза потрапляє у товсту кишку. Там вона ферментується бактеріями із утворенням кишкових газів та може провокувати діарею.
• Люди з непереносимістю лактози відчувають значний дискомфорт від великої кількості молочних продуктів. Обґрунтовані рекомендації засновані на обмежені порцій молочних продуктів, але без повного їхнього виключення з дієти. Продовження споживання йогуртів і домашнього сиру сприяє більшій кількості біфідобактерій у складі мікробіому, що, в свою чергу, поліпшує переносимість лактози.
• І нарешті, генетичні тести не виявляють непереносимість лактози. Про неї говорить виключно поява нудоти, болю, здуття живота і діареї при споживанні надмірної кількості лактозовмісних продуктів.

Оптимальним є часте, дробне харчування

Аргументи прихильників:

• Великі порції їжі є «важкими» для перетравлення органами ШКТ, тому краще харчуватися чотири-п’ять разів на день

Контраргументи та спростування:

• Часте харчування не виключає споживання надмірних кількостей їжі, як під час окремого прийому, так і сумарно впродовж дня. Таке харчування точно не допоможе втратити вагу. Більша кількість прийомів їжі, як правило, дорівнює більшій калорійності.
• Функціональні розлади травлення також не є показанням для «частого дробного харчування». Адже симптоми СПК і функціональної диспепсії виникають після прийомів їжі. Тому більша кількість таких прийомів зумовлює зростання частоти симптомів. Разом з цим, розумним і логічним є уникнення вживання великих за розміром порцій із надмірною часткою жиру.
• «Часте дробне» харчування буде доречним у випадках наявності мальнутриції (дефіцитного нутритивного статусу). Тоді додаткові прийоми їжі дозволять додати калорії за рахунок більшої кількості поживних речовин.

Номерні дієтичні столи (по Пєвзнєру) все ще мають призначатися людям із захворюваннями різних органів та систем

Аргументи прихильників:

• Дієтичні столи застосовуються багато десятиліть, наявний досвід позитивного впливу на процес одужання пацієнтів

Контраргументи та спростування:

• Можливо сто років тому ноу-хау Пєвзнєра було своєчасним та можна навіть припустити – ефективним. Але вже через 25 років, після ІІ світової війни, обмежувальні дієти були майже повністю виключені із лікувального процесу у країнах Західної Європи та Північної Америки.
• Пізніше, у 1967 році у British Medical Journal писали наступне «Чи потрібна спеціальна дієта пацієнту із загостренням дуоденальної виразки?» відповідь і через 20 років буде такою самою: «ні». Ми повинні дозволити пацієнтам з виразкою їсти все, що вони забажають, поки їм подобається та їжа, яку вони їдять. Вони ймовірно так завжди і роблять».
• Дієтичні столи ніколи не досліджувалися відповідно принципів доказової медицини, не враховують можливостей сучасної фармакологічної терапії. Вони засновані на абсурдних обмеженнях та виключеннях. І нарешті, люди не дотримуються рекомендацій, наданих Пєвзнєром сто років тому (див. вище).