Сочевиця.
Супи, рагу, овочеві котлети — варіантів приготування сочевиці безліч. Якщо любите експериментувати, приготуйте страву в індийському стилі: додайте до відвареної сочевиці імбир, прянощі, томатний соус чи шпинатний мус. Ще один незвичний варіант — хумус. База класичного хумуса — це відварений нут і кунжут, але сочевиця прекрасно замінить турецький горох. Загалом бобові продукти складні для засвоєння через вміст крохмалю, вони можуть викликати здуття та тяжкість у шлунку. Але сочевиця — виняток із цього прикрого правила: після тривалої термальної обробки її волокна легко засвоюються організмом. Використовуйте сочевичний хумус замість сметани чи майонезу, а також як соус для овочів. Кунжут, який є основним інгредієнтом тахіни — кунжутної пасти, доповнить хумус якісною клітковиною та мікроелементами.
Сочевиця — рекордсменка за кількістю рослинного білка та клітковини: 100 г продукту містить 13 грамів клітковини та 15 грамів рослинного білка
Овес.
Вівсянка часто з’являється на наших столах, особливо під час сніданку. І це добре, адже вона містить комплекс вітамінів і мінералів, які у поєднанні з якісними вуглеводами прекрасно насичують і забезпечують енергією. Додайте до каші свіжі ягоди і жменьку горіхів — і ви отримаєте поживний і смачний сніданок.
Існує багато видів вівсяної каші залежно від ступеня обробки зерна. Віддавайте перевагу мінімально обробленим варіантам. Що грубіші зерна чи пластівці, то повільніше вони засвоюються організмом, більше насичують, проте не викликають різкого підвищення рівня цукру у крові. Така каша зберігає всі корисні властивості цільного зерна.
Вівсянка містить вітаміни A, E, K, PP та вітаміни групи B, які відповідають за наше загальне самопочуття та розумову діяльність. Із мінералів у цій каші — магній, залізо, марганець, йод, фтор, фосфор, кальцій і калій. Крім того, вівсянка багата на клітковину, що не перетравлюється, але ніби щіткою збирає все зайве в організмі (накопичені шлаки, токсини та залишки неперетравленої їжі).